Згідно ст. 292 "Господарського кодексу України":

Лізинг – це господарська діяльність, яка полягає у наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об’єктом лізингу може бути будь-яке майно, призначене для використання як основний фонд.

Отже:

1. Купувати (тобто набувати право власності) немає змісту, коли є можливість користуватись майном, як правило, за 20-30% його вартості. Решту виплачувати з доходу, яку це майно принесе, не навантажуючи при цьому свої обігові кошти.
2. Лізинг діє таким чином, що користувач отримує можливість відносити свої затрати по лізингових платежах до валових витрат (ПДВ - відшкодовується).

Суть лізингу:

Прибуток підприємства спрямовується не на набуття права власності на актив, а на право користуватись ним.

Лізинг- це право користуватись активом.